10 фраз, які вчителі хотіли б
сказати батькам
Для того, щоб допомогти вчителям та батькам
порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх
стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли
б донести до батьків своїх вихованців.
1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою
ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя,
тоді й ваші діти
зможуть це зробити.
2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі
люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи
хороший настрій.
3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно
відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні
програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися
професіоналам.
4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала
навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів
починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у
майбутньому долати труднощі.
5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і
досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою
адресу, сприймаючи це за особисту образу.
6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна
допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.
7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша
дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно
частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.
8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з
порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка.
Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.
9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком
чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так,
щоб ваша дитина не чула цієї розмови.
10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не
робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити
й за високі оцінки.
Навчання - головний обов'язок дітей
Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися,
здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для
життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи
багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку
дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.
Навчання – найважливіший обов’язок
дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до
розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що
було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать,
які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини.
Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і
необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення
активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.
Дитина повинна добре засвоїти, що
відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.
Не можна допускати, щоб дитина
виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої
знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі:
довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.
Дитині також необхідні нормальні
умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки,
читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на
книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від
самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.
Батьки повинні жадати від дітей
дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба
стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і
щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно
виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й
охайністю.
Акуратність – риса особистості, що
виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в
справах, а також у зовнішній охайності.
Придивіться і подумайте, чи
працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки
припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених
предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не
обов'язково захоплюватися літературою чи історією.
До знань не можна ставитися
прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні
ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного
безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато
небезпечніше, коли їм занадто легко.
Лінощі, недбалість, бажання швидше
звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є
вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої
юності.
( В. Сухомлинський)
Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні
якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в
звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.
( Д. Аддісон)
Усі люди ушляхетнюються навчанням,
а не природою.
( Цицерон)
Усі батьки бажають виростити свою
дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла
самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною.
Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у
дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за
домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.
У школі дитина потрапляє в
коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні
вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню
житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині
доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному
кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як
хочеться, а так, як треба.
Від родини багато в чому залежить,
чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і
власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.
Батьки проводять багато часу на
роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні
умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі,
у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?»
відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї?
Для батьків?
Відкладіть справи вбік! Підійдіть
до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина
почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по
голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик
підтвердити: «Я люблю тебе!»
Педагоги, психологи й батьки
прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна
дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же
визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких
навчання ставало б більш успішним?
Дуже часто розв'язання подібної
проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді
спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань,
незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного
ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому
часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію
наслідків, а не причини.
Заняття в школі можуть лише надати
розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними
розвиває виключно домашня самостійна праця.
( І. Кант)
ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ДО ШКОЛИ ЗАЛЮБКИ
Одна з головних турбот батьків - це турбота про те, щоб діти вчилися,
здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні
для життя та для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні
успіхи багато в чому залежать від батьків.
«Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку
називають умінням жити», - звертався в листах В. Сухомлинський до своєї доньки.
Чи багато знайдеться батьків, які не підписалися б під цими словами видатного
педагога?
Реалії ХХІ століття вкладають у поняття «уміння жити» свій новий,
сучасний зміст. Та незмінним залишається прагнення педагогів і батьків
допомогти дитині стати щасливою, знайти своє місце в житті.
Ми живемо за часів, коли освіта, професійні навички відіграють велику
роль у долі людини. Постійне накопичення знань – не примха, не гонитва за
зовнішньою ерудицією й освіченістю, це необхідність, продиктована укладом
нашого життя, рівнем розвитку науки й техніки, прагненням до всебічного
гармонійного розвитку кожної особистості. Багато дітей думають, що за людину
все робитимуть напівавтомати, роботи, комп’ютери, інша новітня техніка. Та вони
глибоко помиляються. Сьогодні як ніколи важливі не лише глибокі знання, а й
загальна культура людини, її інтелігентність, духовність, моральна відповідальність
за те, з якою метою використовуватимуться досягнення науки й техніки. Культура
людини не лише в знаннях, а і в здатності мислити творчо, одержувати радість
від розумової діяльності.
У наш час наукових злетів, технічного прогресу, високих технологій зла і
жорстокості не поменшало, вони на кожному кроці чатують на юні людські душі.
Зло – багатолике, воно проявляється як егоїзм, душевна черствість, байдужість,
жорстокість – страшні хвороби сучасності. І зароджуються вони тоді, коли дитина
робить перші свідомі кроки в житті. Жорстокість, садизм підлітків – це вже
«квіточки», а коріння – у дитинстві.
«Людяність, сердечність, чуйність – цей моральний імунітет проти зла
здобувається лише тоді, коли людина в ранньому віці пройшла школу доброти,
школу справжніх людських стосунків. Людину можна виховати лише добром,» - писав
видатний педагог В. Сухомлинський. Тому треба учити дітей не бути слабкодухими,
безпринципними, байдужими та жорстокими, виганяти зі своїх душ егоїзм,
заздрість – корені безвілля, зла, бездуховності.
.png)
%20(1).png)
.png)
.png)
